РЕДКАЯ ПТИЦА

международный фестиваль
литературных изданий

Поэзия | Детская | шифр 478

1 мая 2017

БІЛИМ СНІГОМ

Білим снігом, білим снігом
стежку замело.
Всі поля, ліси і гори,
річку і село.
То не біла поволока,
білий-білий сніг.
Відчинила навстіж двері -
замело поріг.
Білий ґанок, білий комин,
навіть білий тин.
Десь тривожить тишу сміло
джерело з глибин.
В’ється потік по долині,
срібний блиск води...
Так його заворожили
сніжні береги.
З білим снігом, з білим дивом
сонце і зоря.
Аж до місяця торкає
дим із димаря.

ПТАХИ НА СНІГУ

Все закрила сліпуча пороша,
Приморозила дивна йоржиста зима.
Дні грудневі тепер найкоротші,
Пташенята на світло летять до вікна.

Вранці справжнє побачила диво:
Ген – довкола біліє наземний рельєф.
Мов у казці, стрибають грайливо
Снігурі – вартові Снігових королев.

Друже, ти не шкодуй і години!
Я водою святою тебе охрещу,
По сніжечку розсиплю зернини,
І сніданком пташат залюбки пригощу.

КОТИКИ ВЕРБОВІ

Над берегом вербички у обнові
Премило нахилились до води.
Мов подруги, зустрілись на розмові
І котики на гіллячко вдягли.

Котики вербові чепурненькі –
Скупані у сріблі джерела,
Ще маленькі, зовсім ще маленькі.
Та ж весна це диво принесла.

І радісно вербичкам над рікою,
Неначе вперше знов їх стріла я.
Ці свіжі брості доторкну рукою –
Весняна радість серце звеселя.

Котики вербові чепурненькі –
Скупані у сріблі джерела,
Хоч маленькі, зовсім ще маленькі.
Нам весна цю радість принесла!