РЕДКАЯ ПТИЦА

международный фестиваль
литературных изданий

Поэзия | Детская | шифр 486

27 апреля 2017

ТАНЦІ З ЗІРКАМИ

Руд не нудьгував ніколи,
Танцювати мріяв.
Власну танцювальну школу
На даху відкрив він.

Вчить з партнеркою з Одеси
Вальси і фокстроти,
Ллються на вівтар мистецтва
Поту й сліз потоки.

Репетирують з обіду
До рання під небом.
Від безсоння всі сусіди
Дихають вже ледве.

Кожен злий, і безнадія
Розтинає серце:
Закінчилося снодійне
Навіть у аптеці.

Нарікати в тому горі
На гіркі образи
Вийшов весь дев’ятий поверх
До котів одразу.

Лаятися йшли – не в гості.
Що ж це за маневри?
Всі гуртом отим фокстротом
Вже лікують нерви!

БОКС

Він – залізний кулачок,
Поясок – тугіше.
Б’ється Рудик, як Кличко,
І – їй-бо – не гірше.

Байдики не бив батяр –
Клятви не порушив.
Відпрацьовував удар
На боксерській груші.

Захистити двору честь
Вдарив гонг: «До бою!»
Вболіває двір увесь
За свого героя!

Шквал емоцій захлесне:
Вигуки і свисти…
Хоч боксери – це вам НЕ
Співаки й артисти.

Хто сильніший – довести
Доведеться ділом,
А вже потім синяки
Рахувать на тілі…

КІШКИ-МИШКИ

Як вони прекрасно грали
В гру «Наздожени»!
Він їй дарував коралі –
Десять намистин…

Був уважний, спритний, вправний,
А таки не встиг –
Мишку Сонечку проґавив.
Соня в нірку – шмиг!

Хоч в норі і темно, й сиро,
Та сюди не йде…
Аби знав, до чого хитра
Мишка доведе!

Кіт сидить тепер в пиляці
І обід не з’їв…
Він же Соні піддавався!
Він її жалів!

І співає біля нірки
Руд про головне:
Раптом з нірки очі зиркнуть,
Личко промайне…

Горлопанив до світання,
Сльози – як горіх.
Зневажати це кохання
Мишці Соні – гріх!