РЕДКАЯ ПТИЦА

международный фестиваль
литературных изданий

Поэзия | Юмор | шифр 178

1 мая 2017

ЛОСЬ І ДЖМІЛЬ

(байка)

Так ще здавна повелося
І тривало довгий час:
В лісі всі боялись Лося,
Він нікого не боявсь.

«Стане хтось хоч край дороги –
Не всміхнеться день йому,
Бо за мить на гострі роги
Я порушника здійму!

Налякаю трубним басом,
Щоб був певен жартівник :
Ще хоч раз – гребтиме «брасом»
Серед синіх хвиль річних.

Лев, чи Тигр, чи Вовчик – братик,
Усіляка дріб’ятня,
Вам з вогнем не раджу грати,
Не прихильник жартів я .

Приховайте ікла, кігті,
Приглушіть свій лютий рик,
Раптом вам забракне сприті,
Пожалкує, хто не втік!

Дожену єдиним махом.
Я побігати люблю.
І невдаху, мов комаху,
Враз копитом розчавлю!»

В Ховрашка тремтіли лапки
Від таких жахливих слів,
Серце плигало у Жабки,
Щур від остраху спітнів.

Раптом диво відбулося,
Десь узявсь красунчик – Джміль,
Підлетів – і вжалив Лося.
Той відчув нестерпний біль.

Всі завмерли у лісочку,
Лось оговтатись не встиг,
Як схопивсь за «п’яту точку»-
Там з’явився «третій ріг»

Грізних методів прихильник
Втратив гонор свій і лоск,
Став опудалом для шпильок
Мить назад вояка – Лось.

Що там роги та копита,
Заманеться долі злій –
Легко велетня зганьбити
Може навіть Джміль малий.

Страх не є взірцем відваги
У серцях твоїх братів,
Заслужи у них повагу –
Будеш ти на висоті!

ЛИСИЦЯ-ПЛІТКАРКА

(байка)

У гущавині одній
Мешкає Лисиця,
І не дихається їй,
І вночі не спиться

Як не займе мимохіть
Всіх колючим словом:
«Надто довго спить Ведмідь
Сном міцним здоровим.

Білка – той ще кулінар,
Швидкість віртуоза,
Але смак готових страв –
Шлункові загроза.

На вечерю зве Їжак,
Вдягнеш капці чисті,
На підлогу станеш – жах,
Скрізь пожухле листя!

В Вовка вкрай поганий смак,
Слух ніяковіє,
Він вважає, що співак,
Сам же бридко виє!»

Мандрували скрізь чутки,
Краючи простори,
Прослизали в закутки,
В дупла і у нори.

Наче вітер шепотів,
Лився глас народу,
Довго радились, а втім
Все ж добігли згоди.

Ось наблизивсь Рік Новий,
Завітав в оселі,
Позбиравсь народ лісний
В купочки веселі.

І Лисиця в гості йде,
Щоб зустріти свято,
В Білки дім, мов рій гуде –
Вже гостей багато.

Вийшла Білка: «В добрий час,
Не скидайте шубки,
Просто ласощі у нас –
Не про ваші зубки!»

Що ж… Руда до Їжака,
Там їй теж з порогу:
«Ви чистісінька така!
Доброї дороги!»

Геть до Вовка й жартома
Запитала: «Брате,
Не завадить хоч кума
Куму святкувати?»

«Що ти! В мене гомін, сміх,
Почнемо співати.
Не візьму на душу гріх –
Слух твій ображати!»

І Лисиця – геть одна
В дивну ніч казкову,
Здогадалася вона
Про братерську змову.

Так що визнати прийшлось
Помилку невдовзі,
Тільки-но змінити щось
Вже вона не в змозі.

Гордівливо лісом йде,
Щоб «тримати марку»,
А за нею ліс гуде:
«Он – руда пліткарка!»