РЕДКАЯ ПТИЦА

международный фестиваль
литературных изданий

Поэзия | Юмор | шифр 960

5 апреля 2017

ПІДРОСТАЮЧИЙ КОМЕРСАНТ

Плаче тихо у куточку на перерві в школі.
Заливається сльозами першокласник Коля.
─ Що трапилось? Хто образив? ─ вчителька питає.
─ Гривню загубив… облазив… та ніде немає.
─ Ну не плач, Миколко, годі ─ ми зарадимо біді.
Досить плакати сьогодні, дам тобі я гривні дві.
Як зайдеться він сльозами, як ще дужче зарида,
Як затупає ногами ─ не втихає вереда.
─ То чого ж ти плачеш, Колю? Слізоньки свої утри.
─ Як би гривню не згубив я ─ то було б у мене три.

ВІДМІННИК

В автобусі дуже людно, гомін, штовханина.
Тримаючись за поручень, ледь стоїть хлопчина.
Очі трохи прикриває, зітха потихеньку.
Пожаліла бідолагу бабуся старенька.
─ Ой, лишенько! Яка ж-бо худенька,слабенька дитинка.
Може сядеш, відпочинеш? Чого блідий синку?
─ Та, навчаюся у школі, у класі дев’ятім.
Забагато вчу уроків, ніколи гуляти.
Задають нам історію, хімію, французьку,
інформатику, англійську, алгебру і руську.
─ Оце тобі! Хіба можна скільки дітям задавати?
Ти, напевне, дуже хочеш відмінником стати.
─ Ні, бабусю, ─ каже хлопець, ─ я середньо вчуся.
В нас Сидоренко відмінник і ще Вовк Маруся.
─ Дай хоч плащ твій потримаю, раз не сядеш, горенько.
─ Що ти, бабцю, це ж не плащ, це ж і є - Сидоренко!

НОВА ШАПКА

Мати дверi вiдчиняє i питає строго:
─ Синку, чом ти грязний весь i де був так довго?
─Та iз хлопцями в футбол цiлий день ганяли!
Знаєш, ми перемогли зарiчанських, мамо!
─ Добре, знаю, молодцi, роздягайсь швиденько.
Ой, а що це у руцi… тряпка чи...? Ой, ненько!
Шапка, нова, хутряна, що тобi купили,
Всю зарплату батькову вчора заплатили.
А тепер, що за ганчiрка? На що шапка схожа?
Мокра, грязна, з боку дiрка, нiкуди не гожа...
Ось тобi зараз задам на горiхи. Скинь штани!!!
Мамко, я не винуватий. Це все нашi пацани.
Розумiєш, в таймi першiм ми там добре грали,
У противника ворота голи забивали.
Та невдало м ᾿ячик наш сильно вгору звився,
Потiм за чужий паркан сходу закотився.
Там собака у дворi дуже сильно гавкав.
Тодi хлопцi придумали здерти з мене шапку.
I буцали вже ii, ногами топтали,
По грязюцi, по калюжах голи забивали.
─ Ну, а ти куди дивився? Дiдько б тебе вкрав.
─ Звiсно, що тiльки дивився, на воротях я стояв!