РЕДКАЯ ПТИЦА

международный фестиваль
литературных изданий

Поэзия | Лирика | шифр 165

29 апреля 2017

Я - МИГ

Песчинкой малой на твою ладонь
я опущусь на стыке дня и ночи.
Я появлюсь из призрачных времен,
из бесконечно долгих одиночеств.

В безмолвной невесомости своей
прильну к тебе, ничем не потревожив.
Став бабочкою на руке твоей,
я буду на видение похожа.

Лишь пальцев ненароком не сожми...
Когда качнется маятник суровый,
я улечу. Теперь меня прими
как миг судьбы, как трепет полуслова,

как дрожь полуопущенных ресниц,
как вечности касанье на ладони...
Взлетая ввысь, я опускаюсь ниц
пред даром Господа в немом поклоне.

ЛИШ ПОДУМКИ

Лиш подумки кохаю я тебе,
цілую палко, пригортаю ніжно.
Твій дивосвіт, що став з моїм суміжним,
солодким щемом огорта мене.

І подумки я поринаю в блюз
п'янких емоцій, в неосяжний вимір
твоєї суті. Почуття у римі -
поезія, яку я спрагло п'ю.

Лиш подумки кохаю я без меж,
розчинюючись, наче дощ у тобі
мільярдами краплин. А ти, - о пробі! -
неначе сяйво зоряних мереж...

Ти небом подарований мені...
І байдуже, що час є швидкоплинним:
з тобою кожна прожита хвилина -
це щастя. Все одно - в думках чи ні...