РЕДКАЯ ПТИЦА

международный фестиваль
литературных изданий

Поэзия | Лирика | шифр 342

27 апреля 2017

* * *

Намалюй мене білим, зима,
На поверхнях засніжених вікон,
Ми 3 тобою зрівнялись за віком
Вже на скронях блищить сивина.

Намалюй мене білим, зима,
На папері, що є чистим полем,
Хай озветься малюнок той болем,
І я довго ще буду сумна.

Намалюй мене білим, зима
Кольорів - різнобарв'я не треба,
Досить світла що лине із неба,
Я малюнок довершу сама.

Що ж вагаєшся, біла зима?
Я ж так часто тебе малювала
У віршах своїх. Душу вкладала.
Чи в хурделиці пензля нема?

ЗИМНИЙ КОЛЛАЖ

Дома в снегу нахохлились до крыш,
Глазницы окон щурятся от вьюги.
На перекрестке улиц ты стоишь
В начертанном поземкой белом круге.

Смеркается и не спешит трамвай
В завороженном городе зимою,
А люди пьют в домах горячий чай,
Прислушиваясь к непогоде вою.

А ночь крадет у города тепло,
И кажется - зиме конца не будет.
Снежинки налипают на стекло
Трамвайных окон и разбитых судеб.

3амерзший непутевый пешеход
Ругается в сердцах на домочадцев,
Из-за которых вышел в гололед
Рысцой до магазина пробежаться.

И все герои так и не поймут,
Что стали частью зимнего коллажа,
Их жизнь - один наклеенный лоскут
На чистый фон прекрасного пейзажа

* * *

Під сузір'ям вишневої гілки
У смарагді п'янких пишних трав,
Я лежала на хвилях барвінку,
А в траві хтось на скрипочці грав.
Я дивилась, як в чистій блакиті,
Креслить шлях ледь помітний літак,
І збираються хмари сердиті,
Щоб на землю наводити страх!
На суцвіттях бузку й черемшини,
Ворожила на долю свою,
Дослухалася співів пташиних,
І підспівувала солов'ю!
Я збирала всі пахощі квітня
У маленькі скриньки та пляшки,
Щоб весна не пройшла непомітно,
А зі мною була на роки!
Хтось додав собі фото в альбоми,
Хтось у парку весну змалював,
А мені це не треба, я вдома
На духмяному ліжку із трав!
А як прийде зима - завірюха
В білу вовну укриє мій сад,
Я до серця, до носа, до вуха
Притулю свій захований скарб.
І запахнуть в кімнаті барвінки,
Й черемшина у кожнім кутку,
Відтворю всі найкращі хвилинки,
І мелодію квітня легку.
Я метеликом жовто-червоним
Зимно-білий пейзаж оживлю,
Тут не діють природи закони,
Тільки те, що я дійсно люблю!
Я тримаю весну на долоні,
Хоч і їй свій відведений строк…
Цвіт спадає на коси і скроні,
Мов зірки із вишневих гілок.