РЕДКАЯ ПТИЦА

международный фестиваль
литературных изданий

Поэзия | Лирика | шифр 616

30 апреля 2017

О ПІВ НА ДЕВ’ЯТУ

О пів на дев’яту відчиняться брами,

Постануть шляхи до далеких галактик
І людям доступними стануть програми
Всесвітніх мандрівок, тому кожен клаптик

Невдовзі дослідженим стане, а згодом
Астральні світи, де свідомість окрема

Дозволять дібратись до всього сноходам,
Енергія космосу стане зокрема
В'язким кращим паливом на всюдиходи.
Я в іншій системі зніму ще кімнату,
Тебе запрошу, та це близько до Окди.
Уранці чекаю, о пів на дев’яту...

* * *

Думки про космічний колапс у четвер, та
Як Сонця розправа ведеться з Меркурія,
Червона планета давно не четверта,
Здалося, що ти немов зраджена фурія

Для помсти обрала жорстокеє сонце,
Щоб знищити світ мій до декількох атомів,
Усі детонації та в унісон - це
Захопливо, проти моїх власних задумів.

Крізь сотні років, може, тисячоліття
Червона планета Марс так зеленітиме,
Що скоєне це врешті-решт відболить, я
Тебе розумію: для Всесвіту діти ми,

Тепер серед попелу в світі нічого
Немає твоєї жертовності вище, ти
Планету мені оживила, не Бог, а
Любов твоя створює, здатна не нищити.

РИБАЛКИ КАЗАЛИ

Рибалки казали: на морі
мілинні мільйонні замори
мов зашморги шхерному порту,
допоки до сьомого поту
рибалок знесилює змора,
рятуючи людство від мору
і голоду, битви за їжу..
На сумки змінилися амфори,
рибалки прокурюють тамбури,
там бурі - казали - і скелі,
і шхери, і хвилі..в готелі
зігрійся і слухай цей шерех
відлуннями як плаче берег..
Ця буря часів вимірна,
ба риба поволі пірна
у виміри, скриті під пірсом
морським і могутнім бісом
в пісках і в уламках амфор...
Богами змивалися дні,
а сонце на тій глибині
карбує пісочні офорти:
наскельні фортеці і форти,
безмежжя, міжмор'я і відстань -
і тіло аморфного міста
до моря припало портами,
заморені часом, містами,
міста - ми..
Рибалки казали: на морі
у бурю прибій у мінорі..
Життя наше - марення морем;
і в маренні Нікти й Аврори
ми - зморені вічним, на молі,
заморені пошуком долі
мов здобичі, вічні рибалки;
ми в обертах синьої валки
морської Фортуни, богині -
як глянуть - усі в баговинні,
ба гинуть боги не в тенетах,
а в наших сітях,моресплетах..
Життя - це просторії води,
рибацькі удачі й негоди,
закинуті нами неводи:
Не води надто довго і сам не водись,
бо загубиш трофей, а життя піде вниз..
Рибалки казали: на морі
у бурю прибій у мінорі...