РЕДКАЯ ПТИЦА

международный фестиваль
литературных изданий

Проза | Лирика | шифр 728

13 апреля 2017

ОЛЕКСІЙ ЕТКАЛО - ОРФЕЙ З М. ЛЮБОТИНА

У народі про майстрів своєї справи, людей великої душі чи дуже розумних кажуть: «золота голова», «золоті руки», «золоте серце» або «золота душа»… Справді: від них, ніби від сяючого металу, йде світле тепле сяйво таланту, що, при множенні на талант, на багато прийдешніх поколінь дарує людству незабутні творіння, якими завжди славилась українська земля. І ми з вами тільки радіємо з цього приводу.
Якими ж осяйними рисами наділена людина, про котру йтиметься? Перед тим, як ближ че познайомити вас, нагадаю: по градаціям вокального мистецтва основних чоловічих голосів три – тенор, бас і баритон. Тенор з них найвищий, його висотний діапазон – ноти малої і першої октав. Виконавців, що володіють ним, поділяють на тенорів драматичних і ліричних. Золотий голос Еткало Олексія Яковича, з легкої руки журналіста Ніни Чернової названий голосом люботинського Орфея, є тенором ліричним. Та часом, не порушуючи ха ризми, його тенор цілком природно, особливо не напружуючись, стає «характерним», дра матичним: згідно з сюжетом пісні створює дещо незвичний фонічний ефект, що дозволяє співцю зобразити особливо проникливий образ. Мене завжди радувала, навіть викликала деяке здивування, наявність потреби людини вже немолодого віку влаштовувати собі радість існування. Якщо зазирнути у минуле життя людини, тим більше – співака, поета, композитора і …редактора віршованих рядків, ми, напевне, ніколи не подивуємося легкос ті життя чи безболісних втрат. Навпаки: кажуть, чим більше страждає людина, тим більше мистецького щастя їй посилається небесами. Олексій Еткало є людиною, яка, напевне, ні
коли не зможе відмовитись від створення високопрофесійних мелодійних композицій на свої вірші чи на вірші інших майстрів слова. Не відмовиться й від збагачення людства пе редачею йому своїх знань, вміння, адже має й учнів. Обшир його талантів, їх вдоско наленість не дозволяють з прохолодою відноситися до захоплень. Тому прискіпливість у кращому значенні слова – одна з притаманних характеру майстра рис. Нещодавно він ство рив свій перший аудіо-альбом, до якого увійшли пісні на слова відомих українських пое тів… Але до складу його потрапили і «Серенада» Ф. Шуберта, і романс «Ямщик, не гони лошадей» і «Смерека» Любомира, за виконання якої на першому Всеукраїнському пісен ному фестивалі-конкурсі «Прикарпатські співаночки-2012», що відбувся у Богород чанському районі Івано-Франківщини, співак отримав Гран-Прі, пам’ятний приз і диплом переможця, вручені йому Героєм України, Народним артистом України Дмитром Гнатю ком. До речі, про саме цей факт я дізналася не від співака, а лише коли з нагоди була в Карпатах. Випадкове знайомство з керівником будинку культури, з якого вона взнала місце мого тимчасового помешкання, – і ось вам несподіване повідомлення: – О, з Харко ва… А харківський співак та композитор Еткало переміг у нас на співоцькому фестивалі-конкурсі! Ми добре пам’ятаємо і любимо його прекрасний голос…
Мені стало ніяково від того, що такого прізвища я на той момент, щойно переїхавши жити в це місто, не знала. …Думаю про творчість однієї людини, а десь глибоко в пам’я ті згадуються слова П. І. Чайковського про те, що український народ є народом-співцем, народом-композитором… Пісні єдиного альбому О. Я. Еткало, композитора, професій ного музиканта, співака, є своєрідними. Послухайте, наприклад, пісню-вальс на слова зна ного та вшанованого поета Леоніда Талалая «Сосна золота». Які почуття вклали у неї, що хотіли відобразити, про що говорили зі своїми сучасниками її автори?У когось складеться враження, що там ідеться про самотність людини. Інший, з автологічним мисленням, вбачає в ній чудові пейзажні етюди. Хтось висловлює думку про скороминущість людсь кого життя, а ще про те, що навіть золота сосна – образ людини, наділеної надзвичайним талантом, – що стояла трохи окремо від лісу, врешті-решт поєднується з рідною стихією… Скільки б не слухалася мною ця пісня – душа хвилюється, чогось сподівається, сумує за щастям, яке так спішно минається. І в таких митях є заслуга Олексія Еткало, можливості чарівного голосу якого можуть сягати верхнього й нижнього регістрів, а мелодійні композиції є захоплюючими в свій полон. Недаремно ж у 2005 році на ХV Всеук раїнському фестивалі мистецтв «Боромля-2005» «весь стадіон гучно скандував йому «Браво!», як писала журналіст Н. Чернова. До речі, фоніатр, до якого в свій час потрапив наш Орфей, уважно обстежив його і констатував: «У вас таке горло, як у Василя Зінке вича». А мені згадався подібний випадок, що стався із співаком Федором Шаляпіним, горло якого розглядав не тільки його лікар, а й присутні у гримерній кімнаті видатногоспі вака, з подивом вигукуючи свої висновки. Про це говориться в книзі «Федор Шаляпин».
Відкладаю аналогії і слухаю пісню з альбому О. Еткало під назвою «Проліски» на слова Станіслава Шумицького, люботинця, який зазначав про себе: «Я коханого краю біограф і хіба що трохи поет». До альбому включено його пісню «Знайди мене в снігах», де він писав: «А я гублюся в голубих снігах, щоб проліском у березні розквітнуть». Тут як би не стримував почуттів, – вони пручаються, вириваються з-під невсипного нагляду, збуджують співчуття. Та впливають на появу цієї пісні не тільки талановиті вірші, але й гармонійне поєднання музики й співу Олексія Еткало. До речі, член Спілки письменників України С. Шумицький був таким же скромним та ввічливим з людьми, як і автор музики та виконавець пісні заслужений артист естрадного мистецтва України, член Творчої спілки діячів мистецтва України, володар Гран-прі, Міжнародних і Всеукраїнських конкур сів Олексій Якович Еткало. Можливо, здивую вас, але ця людина пише й вірші, які, завдяки задушевності та знанню життя, стають піснями. Автор розуміється на співзвуччі музики й слова,та інколи припускає й неточності римування. Але всі ми знаємо різницю між пісенним віршем і тим, який в літературі вважається традиційним, загнаним у рамки бездоганності. Та хто сказав, що не можна використовувати гнучкість і багатство форм віршування, аби бути ближче до пісенного багатства нашого народу? На нього спиралися й спираються найкращі поетичні та музичні сили в Україні та деінде, які обізнані у фольклорі та народному співі. Декотрі мистецтвознавці порівнюють мелодійність тво рів О. Еткало з мелодійністю О. Білаша, беручою витоки з народної.
Пісень створено чимало. Але яка пісня без жіночої участі? І Олексій Якович створює шедевральний пісенний мотив на не менш шикарні слова Олександри Ковальової «Яблуні цвітуть в Люботині». Ще б пак, скажете, ще не слухаючи твору. Там же, мабуть, про його рідний Люботин, про жіночу долю, яка незмінно є класично важкою для українок. На диво – тут не той випадок: що б не траплялося, а люботинські яблуні цвітуть! Взагалі скажу, що мелодії О. Еткало здебільшого життєрадісні. Слова цієї пісні по-жіночі щемні, ніжні. Саме таку музику й написав він на них, саме так – ніжно й щемно – і виконує її, щедро обдарований славетний люботинець.
Задаю собі питання: чи може О. Я. Еткало вважатися майстром найвищого чоловічого голосу – тенор-альтіно або контртенором? Він солютно спокійно співає високим, майже жіночим голосом і з легкістю досягає високих нот другої октави. У відповідь пропоную вам знайти відповідь, коли послухаєте чималенький репертуар співака. А зараз прошу зі мною у подорож до пісні на слова З. Гостєвої «Танго пам’яті». Оцінюючи вокальні переходи, притаманні танго, ніяк не назвеш їх рівними, хоч вони й ніжні. Але як саме їх нерівність прикрашає пісню, скільки в них бурхливих чуттєвих висплесків: «Кружляє листя – серце рве. І рана пам’яті не гасне. Як ніжно музика пливе…»! Голос співака наче самостійно, відокремлено, формує живу картину, котра в якусь мить проривається крізь аудіо-перепону, і ніби постає перед слухачем живою істотою. Артистично зображуючи кожен нюанс розлуки, володар чудового тенору може розширяти чи звужувати тембр, давати йому текти плавно, іноді перетворюючи у збуджений потік. Діапазон великий. Шовковисто-м’яке звучання (від зовсім тихого до голоса найбільшої сили). Світлий легкий тембр, прекрасна техніка, іноді фальцет, деколи на грані емоційних можливостей, коли, здається, й сам артист от-от не стримається… Часом таки й не стримується (слухайте «Нічку цікавую» Г. Чукава). І хіба не схвилюють вас тільки слова: «Спать не хотілося – серцю приснилося/ все, що минуло давно...».
А як відрізняються тембром і малюнком музика і почуття композитора, музиканта й співака, коли він торкається душі пісні «Роксолана» на слова В. Герасимова чи пісні «Старовинний рояль» Г. Білецької (Поруч з Вами я життю завжди радію…)!
Мелодійні малюнки та голосові переливи О. Еткало – різноманітні. Скільки експресії, наприклад, у пісні «Меч Арея» В. Лютого! Це ж складна оперна арія! Це ж …малюнок Вагнера: «На Вкраїні хай пощезне мрак./ Меч Арея нам поверне рідний стяг!»… Летять безстрашні війська Богдана Гатило на бій з ворогом, гупають коні, брязкає зброя, зростає напруження війська перед боєм – вся ця шалена енергетика відображена і в музиці. І голос Олексія Еткало, як відважний воїн, бере найвищі ноти бойового безумства.
Ностальгія по минулому крізь любов до матері – у задушевних словах відомого в Україні й за її межами поета Анатолія Перерви: «…іще наш дух не постарів./ Іще ми маєм чесне право /Хоч на прощення матерів» – вдало передається Олексієм Еткало нашим серцям. Лірична природа голосу, котрому можуть належати раптом з’явлені зміна тону, фальцет, тощо – невід’ємні риси майстерності вокаліста-тенора. І раптом – нюанси циган ського романсу, бо лунає «Не відпущу» автора «князівства» любовної лірики поета Вяче слава Романовського: «І почуваюся щасливим,/Що врешті решт тебе знайшов./Не відпущу!». Зараз в моєму уявленні – динаміка ритмів та рухів кубинської хабанери, Кармен, щирість, чистота й соковитість барв… І тут виконання синкретичного твору Олек сієм Еткало є неперевершеним! Згадується розповідь Олексія Яковича, як одна з циганок, зачарована його виконанням українських пісень на якомусь з концертів, запитала, дивуючись переливам голосу: «Ти – ром?», чим викликала його щиросердну посмішку.
Переглядаю надруковані матеріали, слухаю враження присутніх на концерті і відчуваю: де б не виступав член Творчої спілки діячів мистецтва України композитор і співак, володар «Гран-прі», лауреат міжнародних і всеукраїнських конкурсів, Почесний грома дянин м. Люботина О. Еткало, – його визнають своїм, зазначаючи неабиякий талант. Професор Володимир Калашник, на вірші якого теж лунає в альбомі декілька пісень у виконанні автора музики О.Я. Еткало, не раз висловлював думку, що слово й музика є «внутрішнє закодованим стрижнем української етнокультури, що вимітає з душі негаразди, тамує біль», називаючи голос Олексія Яковича Еткало «голосом чистої краси».
Погодьтеся, що й Олексій Еткало, людина високого лету, є серйозною окрасою вокального та композиторського мистецтва і займає почесне місце серед тенорів України. Гадаю, ніхто не заперечить, що це і є ознакою найвищого мистецького щастя.